Посипався із уст твоїх
зубами перетертий крик,
Та я вже звик,
Лишень чекаю
Десь заблукалого спокою,
В'язкої тиші, що як тісто,
Замішане з розчарування
Й води святої -
Прісний хліб,
З'їмо, умочений в отруту
Вина й провини.
Хоч би вийти
З густої плоті трясовини
Взаємних докорів й образ.
Та ще не раз,
Передчуваю,
Ми цього трунку разом вип'єм,
Ой, ще не раз, передчуваю,
Передчуваю, ще не раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2021
автор: vero.ronica