Хто побачить рани, що в серцях бувають,
Хто побачить болі, що у душах є? -
Тільки Той Єдиний, Хто їх всі знімає,
Свої мир та радість назамін дає!
Рани кровоточить від образ і солі,
Що життя нелегке людям завдає.
Люди, люди, люди, свої власні долі
Нехай кожен щиро Богу принесе.
Не шукайте правди тут, у грішнім світі.
Віднайдіте Сина, що Отець послав.
Тільки вічним Богом будете зігріті,
Попросіть, щоб морок із сердець пішов.
Не таїть образи, прихиліть коліна,
І у душу з неба сонечко зійде.
Зовсім вже не довго, і буде година, -
Божий Син у славі по Своїх прийде.
...Чи ти свій для Бога, чи Його дитина?
Може десь далеко, осторонь стоїш?
Перевір сьогодні: як ти віриш в Сина,
Чи ще гріх донині у серці таїш?
Може там байдужість, може в нім невір'я?
І гірке коріння в серці проросло?
Поспіши сьогодні по Боже Насіння,
Щоби завтра, друже, пізно не було!
https://youtu.be/UidnDBP0X6A
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2021
автор: Лілія Мандзюк