Розливається
Весняними водами
Ріка любові.
Пресвітлий образ мами
Незмінний в моїм серці.
Дрімає зайчик
У полі в літніх травах.
Тепленька земля.
Поки дрімав – розквітла
Ромашка біля вуха.
Розчинилася
Поміж дощів сльозинка.
Смуток самоти.
Вишита безсонням ніч
Печальну риму пише.
Холодна злива.
У порожнечу мрії
Падає душа
Лише б не скам’яніло
Від самозречень серце.
Шукаєш щастя
Не там. Блукаєш дарма
Поміж світами мрій.
Пройшов повз мене легко –
Половинку не впізнав.
Вчуся чекати.
Немов у твої очі,
Дивлюсь у небо.
Над рікою розлуки
Витає білий ангел.
Топляться сніги
На сонечку лютневім.
Та не сподівайсь
весни. Мороз на завтра
прогноз віщує знову.
Самотність душу,
Мов кригою скувала.
Мовчання печать.
Підступний вітер в спину
Штовхає в невідомість.
Незбагненною
Є доля для людини.
Загадка життя.
Та що б нас не чекало –
Жадаймо світла й правди.
Спрагнена душа
У ніжність вірить й ласку.
О, не розчаруй!
Не спопели надії –
моста в реальну казку.
Холодний вечір.
Зорі – далекі далі –
Застигла печаль.
Байдуже і повільно
Снує над містом місяць.
Проти вітру йду,
В покорі не зігнувшись.
Усміхаюся.
Любить не розучившись,
В Едем душі прямую.
Виногроном ніч
Повисла над землею.
Хмара сльози ллє.
Крізь громи й блискавиці
Кохання промінь сяє.
Вино з кульбаби.
Бурштинового плину
Неповторний смак.
Закоркував хтось літо
На зиму у сулію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2021
автор: Едельвейс137