СВІЧАДО (хоку)

Струмують  вОди
джерел  небесних  землю,
напуваючи.

Крапельки  висять
На  гілочках  замерзлі.
Перший  морозець.

Крапельки  висять  
На  гілочках  замерзлі.
В  кожній  сонця  блиск.

Кудлатий  песик
На  задніх  лапках  ходить.
Аплодисменти.

Немає  межі
Жалю  й  скорботі  серця.
Гасне  сонечко.

Осінній  смуток
Дощем  проливається.
Журавлі  летять.

Довічна  весна
Вишневим  білоцвітом
В  пам’яті  живе.

Густим  туманом
Нескінченність  дум  пливе.
Ранкові  гори.

Зникає  човен  
В  ранковому  тумані
Й  моя  надія  з  ним.

Не  намилуюсь
Весняним  білоцвітом.
Квітують  гори.

Човник  місячний
Гойдається  на  хвильках.
Хлюпає  вода.


Перецвітає
Осіння  хризантема.
Ранковий  іній.

Зимовий  ранок
Туманом  оповитий.
Бурульки  висять.

Лежить  свічадо
Розбите.  В  кожній  скалці
Сонця  усмішка.

Зимовий  вечір.  
Розмовляє  з  місяцем
Жовте  віконце.

Дзвінкий  рівчачок
Перебігає  поле.
Літня  пісенька.

Незнайомий  хтось
По  сотовому  дзвонить.
Насторожуюсь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2021
автор: Едельвейс137