[i][color="#549ab3"]Ріка втомилась літом – і у зиму
Колись втекла від вирію подій -
В хрусткім морозі лагідні години,
В зимову ніч, легку, як порух вій..
..І падали сніги тієї ночі -
Із всіх небес – ізвідкись - в нікуди́..
І зі снігами – давні сни пророчі
В меандрі річки плили по воді..
І завмирало все у німуванні
І фарфорі із льоду навкруги ..
Лише з небес, із водами вінча́них,
Дзвеніла Вічність сріблом в береги..
У сяйві світлім водної долоні
Весь Час по білій сніжності спливав..
І юним ранком в снах ріки старої
Застигли свя́та й мо́лені дива..
Та Час пройде́ - відбудеться відлига
Пере́йдуться сніги, звесніють сни..
Хай спить ріка…І, сховане під кригу,
Латаття спить...
.. Розквітне повесні.[/color]
[/i]
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2021
автор: Irкina