[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pzQBSMuKV6o[/youtube]
Зима втомилася - відлига,
І білий сніг уже не той.
Повільно тане в річці крига,
Навколо тиша і покой.
Відпочиває і природа,
Втекли морози, заметіль.
Але в душі ще прохолода,
Незрозумілий в неї біль.
Складає вітер сильні крила,
Приліг між гіллям - спочива.
Підняти крила вже несила.
Та свою неміч все ж хова.
Лиш де-не-де злетить сніжинка,
Повагом, нехотя впаде.
І вже тепер не та картинка,
Відлига всю красу вкраде.
Дерева вирівняли плечі,
Упав зими важкий тягар.
І лиш сумує порожнеча,
Зима вже втратила свій дар...
І все б здавадлося нічого,
Оце все можна пережить,
Та як позбутися малого,
Коли в душі зима сніжить..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2021
автор: Н-А-Д-І-Я