Зима прийти не встигла - вже її й немає.
Де інде тільки видно мокрі жмені снігу.
Під сірістю і настрій мій кудись зникає,
Лише вороння зграя в сірій млі літає,
Та осмілілі горобці кудись з -під стріхи.
Що гарне витиснуть з моїх думок буденних?
Ламаю олівці свої об них, як списи.
Та все не те -чомусь безлике і непевне-
Якесь етюдне, позавІконне, щоденне.
І ось нарешті бачу я знайомі риси-
Тремтливий образ - у жіночих ніжних пальцях
Рукопис майстра обгорілою тугою.
Душа канвою розіп'ята туго в п'яльцях
І сон нічний осколком в думці - не здавайся,
Бо він , коханий, в сні махнув тобі рукою.
Що далі буде - то прочитано раніше,
Й не раз цю повість мною з болем пережито,
І це кохання, що з'єдналось в вічній тиші,
Де тільки спокій і безмовність чорна дише.
...Хіба зв'язать з рядків мітлу для Маргарити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2021
автор: Lesya Lesya