До Різдва


Згортає  небо  крила  пурпурові
І  проростає  пуп'янком  зорі...
Спинися,  мить!..Ось  квіткою  любові
Схиляється  світанок  до  землі...

Пульсує  мить,  здригаються  століття,
Розносить  часу  брили  в  засвіти
Знов  небо  розсипа  фотони  світла-
Месія  народився  з  висоти!..

Спинися,  мить..Ввійди  крізь  призму  страху
І  освіти  наш  простір,  місце  й  час,
Ми  час  від  часу  сходимо  зі  шляху-
Ти  посвіти  нам...в  котрий  уже  раз...

Торкайся  серця  променем  надії
І  радість  від  буття  в  нім  засвіти,
І  ми,  оновлені,  поклонимось  Месії-
Вічному  сяйву  в  ризах  простоти...

Земля  і  Небо  нині  торжествують,
Об'єднані  любов'ю  на  віки!..
Потоки  світла  до  землі  прямують
І  яскравІше  палахтять  зірки...

Спинися,  мить!  Хай  серце  порадіє
І  сприйме  новину  ту  уповні-
В  колисці  неба  зіронька  зоріє-
Дитям  Святим  ступає  по  землі!..

Хай  радість  та  піднесенням  вібрує
І  нас  єднають  хвилі  теплоти...
Хай  кожен  серцем  на  землі  відчує-
Господь  в  земні  вповився  пелени...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2021
автор: Зінаїда Супрович