Де розквітли розбрати,
Чого варта там кров?
Йшли князі брат на брата
Через страх та любов.
Дзвін мечів не для слави,
З бродів пруть вороги!
Ярослави, Мстислави
Віддавали борги.
Де татарськими далями
Переміряна воля,
Рвали серце деталями
Зойків Дикого поля!
Стільки снаги до герцю,
Та відваги в серцях,
Щоб вітрам оселедці
Замовляли ще й страх!
А шаблі все свистіли
В загрубілих долонях,
Через кривди летіли
Їх розхристані коні!
І стрільцями встелили
Шлях до нової волі.
Гайдамацькою силою
Не утримали долю.
Не закрить Перекопом
Гнів безглуздий народу,
Розтоптали галопом
І серця, і свободу!
Та не вийде із моди
Український жупан,
Полягла за свободу
Легендарна УПА.
І даремні потуги
Нам кайдани кувати,
Розпізнали ми друга,
Розкусили ми "брата"!
При Дніпровім тумані,
Проросли ніби в полі,
На повсталім Майдані
Наші правда та воля!
26.03.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2021
автор: Микола Серпень