Я пам`ятаю, ненько твої руки,
І часто очі, в сльозах, дуже сумні,
Нині ці спогади, як скрипки звуки,
Тривожать душу, так боляче мені.
Я пам`ятаю недоспані ночі,
Коли хвороба, як змія стискала,
Боліли ніжки. Може хто наврочив?
Співала пісню, у травах купала.
На ранок сонце й усмішка ласкава,
Її матусю, я й досі шаную,
І колискову тихенько співала,
Ще до цих пір, здається слова чую.
Жилисті руки гладили голівку,
З тремтінням легко заплітали коси,
Вплітала стрічечку, біленьку з шовку,
А по ній блиски, мов сяючі роси.
Хоча не форма та в квітковім платті,
Ішла до школи, бо все недостатки,
То від сестрички і капчики взуті,
На жаль, не мала й нової абетки,
Та відпустила мене в країну знань.
Зникло дитинство, давно босоноге,
Я милувалась квітами і садом,
І квітла мрія, це життя убоге,
Все ж закінчиться, лиш стане спогадом.
Кажуть, що доля, краща де родився,
Хто знає буде та туга і печаль,
Та так напевно, Бог розпорядився,
У путь невІдомий, послав хранитель.
На чужині, давно вп`ялось коріння,
І добре зернята укоренились,
Достатньо волі і порозуміння,
Святій землі,за щастя поклонились.
Давно стежина заросла до хати,
Червоні ружі в поклоні в бур`янах,
А, я ж так хочу, туди завітати,
Матусю рідна й не тільки у снах.
Хоч на хвилину, де яблуні в рядок,
Й диво півонії квітнуть запашні,
Ніжно торкнулася б, я до пелюсток,
Зігріють серце, ваблять очі пишні.
І теплі спогади про ті світанки,
Де рідне полечко в синіх волошках,
До душі дотик, неньки колисанки,
Іще не раз, я хочу бачити у снах…
Я пам`ятаю, ненько,
все було, наче вчора.
27.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2021
автор: Ніна Незламна