В сиві коси зими полини повплітались стрічками
Ряд нетоплених хат. Під снігами- трухляві тини.
Між беззахисним склом ще біліють облущені рами
Та відірваний шмат від покрівлі під вітром бринить.
Це дитинства село, де сплітались стежки в візерунок
Між криницею, клунею , й щоб до сусідів пройти,
І горить на щоках ще бабусин м'який поцілунок.
Й як плетіння її- по заметах пташині сліди.
Лиш дорога прочищена радо біжить - ще десь хата
Є , що світить теплом жовтих вікон у сині сніги.
Мертва вулиця ця, що була так дитинством багата
Болем щемно тремтить під нетоптаним слідом нудьги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2021
автор: Lesya Lesya