Йде, пливе хурделиця полями,
і мороз у мене на вікні...
Я сиджу з замерзлими думками,
а душа горить як у вогні...
Ох зима, як жити стало важко,
холодно і сумно на душі...
Скам"яніли руки, і безжально
гне мене все нижче до землі...
Інеєм покрились мої скроні,
все частіш сльозини на очах...
Дошкуляють і вітри, й морози,
зморшки на чолі і на устах...
Ніби вчора обрії палали,
сонце у зеніті і було,-
дні і ночі щастям не згасали,
все із добротою за одно...
Снігом все засіяло навколо,
і вітри холодні знову дмуть.
Не спинить снігів мені ніколи,
холод і сніги - це зими суть...
Йде, пливе хурделиця полями,
холодно надворі і в душі...
Я сиджу з замерзлими думками,
і пишу нові свої вірші...
І хоч мені сумно, я не плачу,
витримаю цю важку зиму,
і весни діждуся, не розтрачу,-
Віру і Надію... Я Живу!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2021
автор: геометрія