Із цілим світом я тепер на «ти»,
Адже дружу із дивом-інтернетом,
До всіх материків маю мости,
І друзі в мене – не лише поети.
Це – земляки (не дюжина, не дві),
Є й ті, котрі шанують моє слово.
В нім співчуття матусі і вдові,
Пейзаж казковий, кажуть друзі: «кльово».
Є й незнайомці, з міста чи з села,
Вручаю й їм своє словесне гроно,
Й зникає поміж нас ота стіна,
Яка на мапі названа кордоном.
І мимоволі ловляться думки:
Чи не дешевше замість вогнеметів
Словами воювати. Залюбки
В смартфонах це робити в інтернеті.
Не будуть гинуть донечки й сини,
Та й слово силу має немаленьку,
Не наживатимуться на крові чини,
Сивіть не будуть рано вдови й неньки.
Тоді і світ зрадіє за людей:
Поменшає сиріток на планеті,
І посмішку ясну одягне день,
Й це завдяки смартфонам і інету.
25.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2021
автор: Ганна Верес