Світає...
Мріє новий день,
Сіянням легким обіймає...
Бринить в повітрі тихий щем,
Розтанув сон...тебе немає...
І думка лине десь туди-
Крізь дні,крізь рОки,чи...віки,
Де шовком встелені шляхи
Де,може, й ми колись були...
Напевне, знає битий шлях,
Десь у міжзоряних світах,
Чи, може, піднебесний птах,
Де ми були...у своїх снах...
Можливо, сяйво цих небес,
Ця синя гладь прозорих плес
Нас двох від світу приховали
І тихий рай нам дарували...
А з -під притиснутих повік
Боги дивились...й нас навік
Там залишили...
Тут - світає...
Надворі день вже розцвітає,
Сон легкий спомин залишає
Про рай, що в куполі небес
У сні чарівному воскрес-
Як світло чистої зорі,
Як промінь сонця угорі...
Світає...
А серце ще щемить за раєм,
Де світло без тіней буває,
Де плину часу теж немає-
Там нас ніщо не роз'єднає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2021
автор: Зінаїда Супрович