І знову Хтось закручує в спіраль,
Невидиму струну стрімкого часу,
І, Той же, Хтось, небесну пектораль,
Немов ліхтар нічний погасить.
І розіллються фарби золоті
По бірюзово-синіх водах
І сонце викотиться з них –
Очікувана нагорода.
Ще будуть йти миттєвості і дні
І Хтось дозволить з ними злитись,
Такій натомленій мені...
Й услід за сонцем в море закотитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2021
автор: @NN@