Він той, хто мову знає українську,
Та головне в нім – батьківська душа.
Колись він юнаком прийшов до війська
І залишать його не поспіша,
Бо ж ворог землю топче його рідну,
І з цим змиритись – не його посил,
Цьому противиться сумління його й гідність,
Адже він України вірний син.
Вона ж горить в війні давно зі сходу
І четвертує матерям серця,
А він ще й син великого народу,
Йому й військова форма до лиця.
Коли людина, маючи посаду,
В путі не розгубила доброти,
То поклику душі вона не зрадить
І буде гідність до кінця нести!
7.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2021
автор: Ганна Верес