Прив'яли, сонцем втомлені сніги...
Земля відпочива в повільнім русі,
А ми життя єднаєм береги
На білому пречистому обрусі...
Позаду рік - мов пройдений виток
По часовій невидимій спіралі...
Відлунює в душі ще кожний крок,
Дні перебігли,мов в німому слайді...
Дні пролетіли...радісні, сумні...
Комусь нестерпні,а комусь - щасливі...
Багато хто пройшов і по межі,
Тож кожну мить цінує в часоплині.
І тут, на горизонті нових днів,
Де стрілка часу швидкість набирає,
Оглянемось на мить... без зайвих слів-
Ми тут себе частинку залишаєм...
Минуле ще палатиме в серцях-
Нам шлях зігріє та сердечна ватра,
Та лопотить крильми надії птах-
Наш новий день засвітить нове завтра...
Вертепом проводжатимуть роки,
А час життя за вуздечку тримає...
І доля нам вимолює стежки,
Та легким вітром уперед штовхає...
Відкриті нині брами висхідні,
Щоби лишень ніхто їх не зурочив...
Ми знову йдем до нової зорі!..
Над нами небо - святошно-пророче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2021
автор: Зінаїда Супрович