Заходив лікар до старої,
бо слабшає у неї зір,
щоб очі мазати насто́єм,
вже з місяць. Кожен день з тих пір
таємно брав у неї речі
в оплату послуг. Ось під вечір
промив повіки, змазав їх
і, чи покращало, питає.
– «Та ні – вона відповідає
– речей не бачу я своїх.»
Мораль ця не нова для нас:
хворіти дорого в наш час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2022
автор: Анатолій Костенюк