Не змогли наших святок гебреї забрати,
Приручили до свого числа.
Іудеї дяки - вальцманати,
Нам свого нав’язали христа.
Бож Христос був один бо од нас Оріяни,
Суща правда потребує праць.
Це колись ще розкажуть кургани,
Мого Роду не вашого князь.
Наше свято попереду знаємо прийде.
Де не буде х.з.ро-ж.дів.
А допоки хохлів ще багато,
Не позбавимось ям і хрестів.
Гнати мусимо з.йду зі сходу нечисту,
Щоб очистити тіло від бліх.
Поклоняємось ю.о - вихристу,
Проковтнули засоплений міф.
Творця правду брехнею не можна сховати,
Свіча Божа засвітить вночі.
Принесе її Янгол крилатий,
Ще не згинула пам'ять в душі.
І з росою прокинуться внуки Дажбожі,
День Сварожий уже на межі.
Боги Предків стоять на сторожі,
Поржавілі зі стріхи... виймаймо н.жі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2022
автор: Волиняка