(із збірки "Душа у спадок")
Сприймай як хочеш: мудрий ти, чи хворий,
Чи покарання це, чи Божий Дар,
Коли життям заволодіє «Слово»,
Візьме в полон, наблизить сяйну даль,
Вросте корінням у самому серці,
В клітинку кожну упаде зерном,
Що в дітях і онуках відізветься
І буде засіватись знов, і знов...
Бо дав Господь урок людині кожній,
І визначив життя земного строк.
В той час, коли душа прийде на сповідь,
Спитає: - Як ти виконав урок?
Спита: - Чи відшукав свою стежину?
Світив добром? Чи зло ховав в імлі?
Зумів здійснити місію єдину
З якою був посланцем на Землі?
Життя - це шанс для душ, що заблукали,
У нім добро, чи зло - сам обери!
В житті у кожного стежин немало,
Та лиш одна, що дав Господь згори.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2022
автор: Людмила Григорівна