Тернопіль вечірній. Осінній пейзаж.
І місто вже тихо собі засипає.
Такий собі ніби міський антураж,
Красою милує, теплом зігріває…
Ще трошки і листя з дерев опаде,
Кружлятиме в танці, немов в вернісажі,
Тихенько на землю впаде - ось і все.
Віджило, відбуло і знову пропало.
А поки що - тихо. Горять фонарі.
Готується місто собі відпочити.
Зустріти світанок ранковий зорі
У новому дні і життю ще радіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: Udzhin1984