Малюк до тельбухів з бенкету
дорвався, їх доїв таки,
і мамі каже по секрету:
– «Мої вилазять тельбухи.»
– «Нічого, вижити нам вдасться», –
жартує матір, – «бо на щастя
вони і не були твої –
це тельбухи, що ти доїв».
Мораль: як позику вертаєш,
якби від себе відриваєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: Анатолій Костенюк