Чому ось так - було і вже минає?
Бо те не справжнє не долає край,
І непідроблене чомусь лякає,
А удавання – щастя, буцім рай …
Он там регочуться, бува що донесхочу,
Як хтось комусь минуле пригадав,
Я іноді і сам не знаю, чи я хочу
Втекти від чогось із буденних справ …
Обличчя сховане налякане у маску,
Ще глибше заховалася душа,
Кричить: пробачте, що руйную вашу казку,
Куди вас кличу, не заробиш ні гроша …
Завжди хотілося – людина для людини,
Лягали мрії хвилями дощу,
Кричать з екранів щось надміру претензійне,
Я виключив … гучну браваду цю …
Колись давно так мріялось людині,
Що їй наступні сотні літ несуть?
Заглянули у наше, те, що нині …
Не в тім була намріяного суть …
Чому ж не сталось, де згубились мрії?
І не забувся війн безжальних тур.
І правда з щирістю за чаркою сивіє.
За разом раз імперський каламбур …
Уся ж біда, малесенька людино,
Що ти занадто тиха і сліпа,
Твоя вина – уся оця руїна,
Порожні села і німі міста …
Що ти так любиш часто промовчати,
Не прагнеш в недозволеного суть,
Таким не суджено літати,
Розсипалась мовчання сіра ртуть …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: Дружня рука