Коли ти засинала замовкав весь світ,
Тільки, щось кололо у ребрах.
Дерева розквітли, їх блідо-рожевий цвіт
Під твоїм вікном тягнувся до неба.
Але ти не єдина, котру цілували коти,
Поцілунками гріли замерзлі уста.
У ногах муркотіли, і чекали пори,
Коли б нарешті лягала не одна.
Плюшеве ведмежа поклавши під бік,
Ніби насправді обіймала когось.
Він саме той, що оберігав як слід,
Та наяву бачив твій міцний сон.
Сяє місяць, також не може заснути,
Так і кличе, аби пригорнути до себе ...
Порізані надіями зорі схожі на мої руки,
Сліпо погаснуть з такої ж потреби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: Вінчі