Ще довго пливти нам в одному човні
І бачити хрест споглядаючи рею
Аби не заносило вбік течією
Знаходити істину в хлібі й вині
І попри цей холод супроти води
Долаючи кола тамуючи голод
Ладнати заплати на дошки дубові
Які об каміння розкришує повінь
І ласо гризуть гострозубі льоди
Допоки Ти поруч у кожному дні
Вдягаємо поручі й сила зростає
І доки цілуємо руки навзаєм
Ти з нами – тому нам не гнити на дні
Ми чуємо голос де річка як твань
Де урвища нівечать човен розколом
А ворог встромляючи тисячу голок
Мов зашморгом тягне попинкою горло
Затерпле від сповідей і сповідань
Нам вже не звернути – немає куди
Водимі не страхом що хтось покарає
Пливтимемо далі проте не за раєм
На зустріч Тому – Хто водою ходив
[i]Марґо Ґейко
Зі збірки "Каліграфія долі"[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2022
автор: Марґо Ґейко