Як же неждано зриваються бурі!
Ще тільки-но справно і без напруги
Шуміло і стукало в груди.
І от!
Із двох перших нот
Спіткнулось… Завмерло –
На мить!
Але уже вічність, здається, щемить.
Пече. І болить…
Тоді вона грала - гарна й сумна.
Вуглі догорали. Мосту нема.
Ми все ще тут – в болючих іскрах.
Мій правий берег. А ти – не сама…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2022
автор: Емоційний Двійник