зомліле сонце у вуалі хмар_
мідяк на дні замерзлої калюжі_
проймають наскрізь погляди байдужі,
рука кігтиста хрестить календар_
>
крихкі структури / нариси брудні,
коротких днів розірване намисто,
розсипане в сніг пам’яті навмисно,
збереш на чорну нитку навесні_
>
захочеш – скинеш гніт самооман,
вплетеш мовчання в стоголосся тиші,
у пастку серця сумніви впустивши,
не перетнувши миті океан_
>
ворони-грішниці з порожніх годівниць,
що проклинали мимобіжні душі,
так обдурившись сяйвом з дна калюжі
злітають в небо_ ледь пірнувши ниць_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Ки Ба 1