Під холод, під пору зимову,
ПомІж майже голих гілок,
Веде з кленом-батьком розмову,
Вже ледве зелений листок.
-Для тебе це теж загадково,
Чому я змінив свою масть?
Так треба? Чи це помилково?
І що зміна ця мені дасть?
Мені стало важче триматись
За пагін, з якого я зріс.
Я з вітром не зможу змагатись,
Зірвусь та полину униз.
-Це так, наш зв’язок тимчасовий.
Тебе народила весна,
Знесе - листопад пелюстковий,
А снігом прикриє зима.
Це осінь вас всіх замастила
В яскраві, рясні кольори.
Холодними крилами вкрила
Ліси, перелоги, яри.
Вже скоро настануть морози.
Я з ними до квітня засну.
А потім, з теплом, мої лози
Дадуть сил новому листку.
Він теж літо справить зі мною.
Теж стане, як ти, золотим.
І я, дощовою порою,
Про осінь йому розповім.
2018 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Сергій Мостюк