Вітер підхопив твоє волосся,
Закуйовдив дивними суцвіттями.
Лагідно, з долонею в колоссях,
Прямувала сперечатись з квітами
У тендітній грі барвистих згинів,
Кольорах очей та вуст нектару.
Майже бігла: стрімко, без упину,
Доки не відчула моря чари.
З піною у ніжності змагалась
Хвиль ласкавих, шурхітом приспавши,
Зайчиками сонячних забавин
У очах своїх понабиравши
Знов пішла поміж людей творити
Барви, по-жіночому, мов диво:
Ніжна та незаймана, мов квітка,
Сповнена натхнення та щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Володимир Науменко