Жменька попелу залишиться вiд мене.
В жменьцi тiй - весь пiдсумок життя.
А воно було коротке i буденне,
Без любовi, й певно, без пуття.
Безталанна i беззахисна людина
Долю злу терпiла стiльки лiт!
Все здавалося, ступаю по крижинах,
По крихких крижинах в льодохiд.
Не здiйснилися фантазiї амбiтнi.
Зникла радiсть у життєвiй млi.
Залишився попiл сiрий, непримiтний.
В ньому суть прожитих мною лiт.
Не судiть мене, коли спочину в Бозi,
Що дарма жила я на Землi.
Жменьку попелу розвiйте по дорозi.
З нею зникне мiй останнiй слiд.
9.01.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Leskiv