Я чую холоди
І кров гуде у венах,
Немов млина рамена
У тисняві води
Вона біжить, тіка,
Щоб не заклякнуть льодом...
Та згодом уже, згодом
Зупиниться ріка
І кришталевий страх,
Що втратив лік агоній,
Умоститься на троні
В прочинених очах
В застуджених серцях...
Розділиш — запануєш!..
І ти мене не чуєш,
Ми зникли в холодах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2022
автор: Ніколя Петрович