Ех, дарма я так

Ех,  дарма  я  так…  Ех,  дарма…
Начудив,  наламав  дров.
І  відтоді  тебе  нема.
І  тепер  я  вже  сам  знов.

Цілковито  моя  вина.
Побороти  не  зміг  гнів.
І  за  це  є  ціна  -  стіна,
Яку  я  поміж  нас  звів.

Сам  зробив  цей  дурний  крок.
Сам  безмовно  пішов,  зник.
Сам  нарвався  на  твій  блок.
Усе  сам.  Через  свій  бзік.

Ех,  шкодую  що  так  втнув.
І  на  себе  тепер  злюсь.
Необачним  тоді  був.
Повернутись  назад  рвусь.

Хочу  мовити  більше  слів,
І  зробити  якихось  дій,
Щоби  твій  розтопити  гнів,
Щоб  пробачити  вчинок  мій.

Ти  пробач  мені,  я  прошу.
Я  вже  більше  так  не  вчиню.
У  минулому  залишу
Всю  свою  маячню,  дурню.

2021  рік


Номер  картки  для  донатів:
Ощадбанк
4790  7299  3591  8979
Мостюк  Сергій  Миколайович

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2022
автор: Сергій Мостюк