Ти так далеко - позапозавчора,
В позаминулому, прадавньому житті,
Де сонце й сосни підвищувались вгору,
В безкраїй сині й світла розлитті.
І бéзкрай почувань, і крила дужі
Здіймали та надúхували нас.
Тебе я подумки вже називала мужем.
Цей день - минулий, прапрадавній час...
Сосна так само небо підпирає,
В засніженому лісі - сонм привúдь.
Далеко ти. Любов і туск безкраї.
Блищить оклякла калинова віть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2022
автор: Левиця