КОВАЛІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

             [i]14-го  січня  за  церковним  календарем      –    День  Василя…
             Два  великих  співвітчизника  народилися  напередодні  свята…
             Два  велети  Духу,  котрі  віддали  своє  життя  Україні  в  ті  нелегкі  
             часи  «Комуністичної  імперії»:  Василь  Симоненко  та  Василь  Стус…  
             Вашій  увазі  пропонується  балада  про  цих  славних  синів  України  
             як  своєрідне  вітання  всіх,    кого  нарекли  цим  славним  іменем...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Qy5qnVjV-PQ[/youtube]
       [i]                                  *  *  *
[b][color="#68086b"]З  усіх  відомих  на  землі  професій
в  найбільшй  шані,  певно,  ковалі...
І  не  попи  Московії  конфесій  –
кували  шлях  Вкраїні  Василі!

Пророчачи  майбутнє    Україні,
плекали  Правду  й  Волю,  як  могли,
бо  більшовицьким  зайдам-бедуїнам*
були  ми  не  вкраїнці,  а  воли.

Й  вели  себе  чужинці  як  сатрапи,
загнавши  нас  у  “компартійний  хлів”.
Та  не  змогли  свої  мерзенні  лапи
занурити  у  душі  Василів.

                                             *  *  *  
...Один  Василь  сконав  від  ран  в  Черкасах,
відчув  бо  серцем  інший  часу  плин  -
не  загубився  він  в  “народних  масах”
й  не  з'їв  його  душі  червивий  сплін**.

Боровсся  він  з  кончиною  щосили,
як  з  клятою  комвладою  боровсь,
та  доля  й  влада  все  ж  його  скосили  –
зоря  його  упала  в  шерхлу  Рось***

                                             *  *  *
…А  ти,  Василю?..  Як  ти  міг  спіткнутись
в  копальнях  і  у  штольнях  Воркути?
Які  ти  мав  провини  і  спокуту,
чим  завинив  перед  прогресом  ти?..

І  обернувся  посохом  твій  карцер,  
бо  горде  серце  наскрізь  пронизав!
Вce  наболіле,  що  сказати  мався,
своїй  ти  Ненці  так  і  не  сказав…

                                           *  *  *
Та  зойк  ваш,  хлопці,  в  світі  не  розтанув,
безслідно  в  Універсумі****  не  зник  –
на  Сонці  скресли  кратери  вулканів
й  послали  нам  ваш  відчайдушний  крик…

Той    голос  Сонця  в  темноту  не  канув:
луна  пішла  –  як  клекіт  жуавлів!  
І  не  було  б  ніколи  тих  майданів,
не  будь  вас,  відчайдухїв  –  Василів!..
                                       _____      
Які,  о  Сонце,  ще  дало  б    уроки,
аби    дорогу  висвітити  нам?..
Єдиний  шлях  –  це  квітнуча  Європа,
хоч  платою  за  неї  є  ВІЙНА...

Вкраїні  не  блукати    манівцями,
з  дороги  Волі  й  Правди  не  звернуть!
І    Захід,  й  Схід  –  від  Дону  і  до  Сяну  –
торують  ра́зом  вистраждану  путь.

Тож  xай  куються    шпаги  і  ефеси
для  мушкетерів  –  нових  Василів!
З  усіх  відомих  символів  професій  –
нам  найдорожчий  молот  ковалів…[/color][/b]

31.12.  2015-12.01.2022
_________
*скотоводи  пустель;
**меланхолія;
***як  гадають  експерти,  Василь  Симоненко  помер  від  хвороби
     нирок  через  побиття  КГБістами  (в  КПЗ  м.  Сміла  1962  року);
****Всесвіт.

Супровід:  вісня  на  слова  В.  Симоненка
"Виростеш  ти,  сину"[/i][/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2022
автор: Олекса Удайко