Дивом пам'яті плину крізь Вічність,
У Минуле іду наяву,
В голубу срібносяючу нічку,
Де й донині думками живу.
Там з тобою ми знов молоденькі,
Лиш сідаємо в човен надій,
Сподіваємось: рівно, тихенько
Вдвох полинемо в світ осяйний.
Де немає розлуки-печалі,
Де збуваються райдужні сни,
Щастям повняться наші причали
Душі гріє промінчик весни.
... Сріблом сяє на скронях волосся,
Не судилось нам бути удвох...
Промайнуло життя, пронеслося
В диких темпах суєт і тривог.
Огортає серпанками Вічність
Мрію-казку, повік молоду,
... В голубу срібносяючу нічку
На побачення в юність іду...
2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2022
автор: Людмила Григорівна