привид


ями  згаслих  очей  чемно  обходиш  поглядом
хто  б  не  сів  на  плече  –  буде  сидіти  тихо_
в  світі  зайвих  речей  роєм  гріхи  та  спогади
з  верховіття  ялини  янгол  лякає  лихо_
>
котра  зірка-полин  промайнула_  бажанням  збутися_
зазирають  у  душу  тричі  забуті  всує_
твої  внутрішні  звірі  на  ланцюгах  мордуються
не  показуй  назовні_  привидам  не  пасує_
>
по  підталих  льодах,  по  слідах  до  безодні  зречення
вздовж  кислотних  абстракцій  гірлянд  у  розбитих  вікнах
смуга  біла  за  чорною,  ствердження  /  заперечення
врешті  впійману  мить  в  пастці  тримай  довіку_

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2022
автор: Ки Ба 1