До криниці давньої на краю села
Із років далеких стежка привела.
Там під верболозами о будь-якій порі
Зорі тихі світяться, наче ліхтарі.
То води прозорої ллється діамант,
Наче дивну музику грає музикант.
Тече, переливається із відра вода
І цілющим зіллям на вуста спада.
А під комишами кладка дощана
Дивиться у дзеркало річкового дна.
І людей із відрами водить поодинці
До такої вічної нашої криниці.
Крізь роки іду я без думок і втоми,
Наче повертаючись із доріг додому,
Де чарівно-синьо волошка зацвіла -
До криниці давньої на краю села.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2022
автор: Віталій Поплавський