З початку нашого з тобою спілкування
Ніяк не йде з моєї голови
Твоя маленька риса виховання -
Оце твоє відштовхуюче “Ви”.
Спочатку це звучало досить мило,
Було як прояв ввічливих манер.
А з часом “Ви” нехіло утоміло.
Реально, вже не те, ніж до тепер.
Ну, дійсно! Ну, погодься, ми ж не діти.
І я не граф, і ти не із графинь.
Тим більше, ми домовились дружити...
То ж ти мені тут викати покинь.
Я зараз анітрохи не блефую.
Я до подібних звуків не глухий.
Завжди у цьому слові чітко чую -
“Стій там! Не наближайся! Ти чужий!”
Ну, так, я не в найближчій дружній зоні,
І ми знайомі тільки кілька днів.
І, все ж, у наполегливому тоні,
Прошу щоб ти забула кілька слів.
Насправді, я прошу геть не багато.
То ж, щоб порозуміння досягти,
Зміни, будь ласка, в зверненнях формати-
Підвищ свій рівень “Ви” до рівня “Ти”.
2021 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Сергій Мостюк