Приснилося. Уже під ранок,
Що ти фартух на голе тіло,
Щоб приготовити сніданок,
Оділа і на диво вміло
Вареники ліпити стала,
Але тобі моя присутність
На кухні тільки заважала...
Я намагався той фартух,
Оті зав’язки розв’язати
І слів твоїх не чув, оглух,
Хотілось груди цілувати!
В обійми взяти і понести,
У них тебе заколисати,
Косу тугу усю розплести
Та цілувати, цілувати…
І ти від моїх поцілунків
Вже вкотре знову знемагала,
Та навіть буркотіння шлунків
Кохатись нам не заважало.
Заснули зморені від втоми
І сниться, не збагнув, що сплю
Ти гола в фартушку отому,
А я вареники ліплю…
Але всіляко ти мішаєш,
Мені сорочку розстібнула,
Мабуть мене ти не кохаєш,
Раз про вареники забула…
16. 01 2022 р.
Світлина з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Мирослав Вересюк