Пір'їнки з неба падали нечутно,
В повітрі кружляли, танцювали у танку.
Ходили різнокольорові шапки й ку́ртки,
Виблискували кульки на різдвяному вінку.
У метушні кудись спішили теплі чобітки,
За різними маршрутами розїжджали гумові колеса.
А біле пір'я падало із неба на дахи,
І було байдуже йому на метушливі голоси і пресу.
Й закарбувати білу мить святкової зими
Не було коли й не було кому,
Лиш дівчинка у шапці з великим балобоном
Ловила язиком сніжну імлу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2022
автор: Mezu Svitlana