У вікно заглянула синичка,
Дзьобиком постукала у скло:
-Виходь мерщій надвір і подивися,
Як снігу кучугури намело.
До ранку завірюха розважалась,
Жбурляла снігом щедро навкруги,
У вихорі із вітром танцювала
І впала стомлена й знесилена в сніги.
Втомився й вітер в вальсі заметілі
Тож полетів у хащі відпочить.
Мороз розсипав вранці самоцвіти
І все кругом під сонцем мерехтить.
Іскриться сніг навкруг сріблясто-білий,
Блакитні тіні, як блакитні сни.
Ліс спочива під ковдрою м’якою ,
Застигло все й дрімає до весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2022
автор: М.Гомон