Писать вірші, то подарунок є від Бога,
Творити щось, завдання завжди є не убоге...
Щоб з купи отого словесного шмаття,
Створить будову, навіть вежу словесного буття.
Та потім це творіння загалу показати,
Щоб люди про таке змогли щось прочитати .
Аж раптом, бах, і все твоє пропало,
Все що збирав, творив, писав, його не стало!!!
Отож, дивлюсь я на пусті сторінки,
Тай в відчаї перебуваю…
Бо враз частину отого мого життя,
Хтось викинув, в непотріб, як сміття.
© В. Небайдужий. 2022 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2022
автор: Небайдужий