Пробач мені, що через стільки років
Лише на перший вірш спромігся я,
Що рідко називав твоє ім’я
І притлумив в собі чуття високі.
Пробач мені, що не умів казати
Приємних слів, яких чекала ти.
Між нами є такі хисткі мости,
Що нам буває важко їх долати.
Дозволь же нам з тобою побажати
Побільше мати сонцесяйних днів.
Щоб кожен з нас одержав, що хотів
І щоб твоє завжди тривало свято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2022
автор: Володимир Кирпита