[i]«Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний»[/i]
Ми часто ремствуємо, що діти не виправдовують наших сподівань, ростуть гіршими, ніж нам би того хотілося. А ми ж не хочемо зробити їх досконалими – всього лишень такими, які були б до вподоби нам самим, відповідали б нашим власним поняттям про «нормальну», «хорошу» людину. Ми ж і самі не досконалі! Просто звичайні люди – а як, бува, болить за дітей серце.
Що ж казати про [b]Нього[/b]? [b]Він[/b], який абсолютне Благо, абсолютна Краса, абсолютне Добро... – любить нас, таких... ніяких, таких примітивних. Направляє до досконалості – а ми вперто чіпляємось за свої недоліки, за свої неподобства – ще й називаємо це «свободою»! Як [b]Йому[/b] – спостерігати за нами?!
2021-11-12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Анно Доміні