Я ж бо теж відчуваю біль: хоч і свинський – а зовсім справдешній.
Я ж істота жива – як і ви – а не просто ковбасний фарш.
«На чужому нещасті свого ж не збудуєш щастя» -
Як же [i]наше[/i] нещастя?
Настановлені буть братами, поживляєтесь болем слабших.
Милосердя, любов, повага – все на вітер пусті слова.
Доки в світі хоч хтось буде жертвою чийсь жадобі –
Вам не мати спокою!
2022-01-22
[i]Вірш на прохання Редівівуса і ультора - вдячна за спонуку.[/i]
[i]Тих, у кому тема відгуку не знаходить - прошу просто проходити собі повз, а не лишати дурних коментарів на кшталт: чого я не згадала ще й зайчика, слоника, черешню, а головне - кров помідорів!...і хто нас настановив, куди і як? і взагалі, що я мала на увазі??[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Анно Доміні