Не сотвори собі кумира.
В святім писанні недарма
Не буде друзі мої мира,
Поки не вилізем з ярма.
З часів Грушевського й до нині,
У нас на всіх біда одна.
Деруться до корита свині,
Все ближче й ближче ми до дна.
Був шанс наш вирватися з кола,
Був шанс і це був Чорновол.
Тепер от влада по приколу...
Самі собі в ворота гол...
Сваритися за президентів?
Це вже найменше, що нам треба...
В нас тут роботи. Опонентів
Між нас нема. У мене й тебе
Є справ багато і без того
У домі нашому бардак
Прокинемось немає дому...
Ідемо разом. Тільки так.
І президенти й депутати,
Одні сьогодні завтра інші.
А в нас за них весь час дебати,
Хто кращі з них, а хто з них гірші.
Нам жити тут. Своє робити.
І ока з влади не спускати.
І як без цього? І сварити.
Вони повинні друзі знати,
Що контролюємо тут ми.
Про це не маємо мовчати.
Бо як тоді нам далі йти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Наталка Долинська