Жінка дивиться з-під лоба
І теребить хустку,
Заявляє, що її я
Зіпсував відпустку.
Це для мене, як грім з неба,
Що казати маю?
Пояснити зразу треба,
Тож кажу, як знаю:
-Твої, Вірочко, наклепи
Тяжко ображають,
Ці слова у саме серце
Як стріла вражають.
Як я міг твою відпустку
Раптом зіпсувати,
Коло ти вже цілий місяць
Не виходиш з хати?
Ти не лазила по горах,
Не купалась в морі,
Але ж зовсім я не винен
У твоєму горі.
До відпустки - не причетний,
Гніватись не варто,
Бо всі гроші, які мали,
Я програв у карти.
Вбереглась ти від всіх видів
Вірусів, туризму,
Не зазнала біди й болю
І від травматизму.
Ти жива і здоровенька,
І проблем не знаєш,
Тож мені за все любенько
Дякувати маєш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2022
автор: Катерина Собова