Ти час мій… вимір мій... мій божевільний простір.
Ні більше, ані менше… Ти – мій горизонт.
Шепоче на плечі тихенько янгол вкотре:
“Яке?! Він боротьба, він твій таємний фронт”.
І поки я навшпиньки йду варити каву,
він голосно сміється: знає, вочевидь,
що наш двобій з тобою – то кипляча лава
і що не відступлю від тебе ні на мить.
Така жага, ажень сади Едемські бліднуть,
коли тобою квітну, вилюблена в ніч.
Ти у мені ввімкнув моє жіноче світло,
в якому запалала сотня протиріч.
Де ми удвох, коханням спраглі, зголоднілі,
блаженно грішимо, допоки я тобі
галактика… світи… тату Плеяд на тілі…
Шепоче янгол: “Ні! Ти злива у вогні”.
©Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2022
автор: Ольга Береза