[i]"...Всемогутній золотий тілець, в ногах якого буде повзати і плазувати наш народ».
Гетьман Павло Скоропадський
[/i]
Віртуозно, з майстерністю кáта –
Що для неї якийсь там Завіт? –
Дев’ятсот дев’яносто дев’ята
Гострі ікла встромляє у світ.
За століттям минає століття…
Приховавши свій сором та бруд,
Величезне рогате страхіття
Чистопробно засліплює люд.
Під копитом блискучим боввана
Плаче правда, красується блат.
Від лихварства кумирові – шана,
Від хабарника – честь і відкат...
Сам собі дає раду та владу
Відгодований мегатілець,
І, мов херес чи Піна коладу,
Смокче кров із отцівських сердець,
І чорнить материнськеє млеко,
Геть забувши, що час таки йдé,
Що до Бога не так вже й далеко,
Що златé не таке вже й тверде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2022
автор: Андрей Ц-к