Стогнав нестерпно вітер під вікном.
Чому? За ким? Я так й не зрозуміла.
А потім ніч прийшла до мене з сном.
В його обіймах цілу ніч я мліла.
Він обіймав мене і цілував,
П»янкі обійми… так на Твої схожі.
А у думках десь голос Твій звучав,
Тебе шукали очі в перехожих.
На хмарах синіх линула в той край.
Де ми з Тобою ранок зустрічали…
Де в чужих стінах мріяли про рай…
На, а насправді – просто час втрачали.
Ховавсь неспокій в зорях голубих,
Самотній вечір обіймав за плечі.
А спогади – із щастя і журби…
І слів Твоїх не сказаних, до речі.
Холодна ніч прийшла до мене знов,
В його обіймах, як колись, я вже не мліла.
Чи я чи вітер плакав під вікном…
За ким? Чого? Нарешті зрозуміла.
24.01.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2022
автор: Валентина Рубан